Прислівник - це самостійна незмінна частина мови, яка означає ознаку дії, ознаку предмета чи ознаку іншої ознаки й відповідає на питання як? де? коли? чому? навіщо? тощо.
НАПРИКЛАД: високо, навмисно, навколо, ввечорі.
Прислівники не змінюються. Вони не мають закінчень: взимку, наввипередки, справа.
У реченні прислівник найчастіше буває обставиною.
НАПРИКЛАД: Діти бігли наввипередки.
Якщо прислівник залежить від іменника, то виконує роль означення.
НАПРИКЛАД: Дорога ліворуч вела до села.
Прислівник, який виражає стан людини, природи чи ставлення до висловлюваного, є присудком (соромно, весело, тихо, темно, жаль, можна, пора).
НАПРИКЛАД: Взимку холодно.
Прислівники використовують як засіб підсилення виразності мовлення, а також для зв’язку речень у тексті.