Вигук — це особлива частина мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх.
НАПРИКЛАД: до побачення, агов, ой, ку-ка-рі-ку
Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Вигуки не мають лексичного значення, не змінюються, не виступають членами речення.
Групи вигуків за значенням
|
Група |
Значення |
Приклади |
|
Емоційні |
виражають почуття, емоції, переживання людини (радість, страх, жаль, зневагу, гнів, здивування, захоплення, біль) |
о, ой, ах, ех, ай, пхе, тьху, овва, слава, ой лишенько, ой Боже, матінко, леле |
|
Волевиявлення |
виражають наказ, спонукання до дії, звернення до тварин |
ну, нумо, тс-с, агов, цить, гей, ей, ану, киш, стоп, марш, рятуйте, годі, тпру, киць-киць |
|
Звуконаслідувальні слова |
відтворюють звуки природи, шуми, сигнали, голоси тварин |
тьох-тьох, ку-ку, му-у-у, дзень, кахи-кахи, шу-шу |
Розділові знаки при вигуках
Після вигуків, які стоять на початку речення, ставимо кому, а при окличній інтонації - знак оклику.
НАПРИКЛАД: 1. О, розмотай шляхи мені богине! (Л. Костенко). 2. Ой! Що се за сопілка? Чари! (Леся Українка).
У середині речення вигуки відокремлюємо з обох боків комами або, якщо при них є знак оклику, - тире.
НАПРИКЛАД: 1. Земле рідна, о, чим далі ти від мене, тим дорожча (Д. Павличко). 2. Сійте зерно - гей! - добірне в не розмежовані лани (В. Сосюра).
Не відокремлюємо вигуки:
- на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання. НАПРИКЛАД: Ой ти, дівчино, з горіха зерня... (І. Франко);
- якщо вони виступають у ролі членів речення. НАПРИКЛАД: Він проспівав ку-ка-рі-ку.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
- Слова ой, ну, ах та інші, ужиті для підсилення, комою не відокремлюємо. НАПРИКЛАД: Ой летіла гуска додому-та впала, як грудка, додолу (І. Драч).
- О, ой коли вони інтонаційно тісто зв’язані з дальшим звертанням (тобто після них немає паузи), комою не відокремлюємо. НАПРИКЛАД: О мово рідна!