Загальне значення

Числівник — це самостійна частина мови, що означає число, кількість предметів або порядок їх при лічбі й відповідає на питання скільки? котрий?

НАПРИКЛАД: п'ять, тринадцять, сто сім, четверо, десятий, кільканадцять.

За значенням числівники поділяють на дві групи:

  • Кількісні числівники означають число чи кількість предметів і відповідають на питання скільки? НАПРИКЛАД: власне кількісні (десять, тридцять сім), дробові (три четвертих, дві десяті), збірні (двоє, троє), неозначено-кількісні (кількадесят, кільканадцять);
  • Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі й відповідають на питання котрйй? НАПРИКЛАД: тринадцятий, сто десятий.
Морфологічні ознаки

Кількісні числівники змінюються за відмінками. Вони не мають ні роду, ні числа, крім числівників: один (одна, одне, одні); два (дві); обидва (обидві); півтора (півтори); нуль, тисяча, мільйон, мільярд.

Порядкові числівники змінюються за родами, числами, відмінками.

Синтаксична роль

Числівники (найчастіше в сполученні з іменником) можуть бути різними членами  речення.

НАПРИКЛАД:

  •  Два на два -  чотири.
  •  Мама купила дві ручки.
  • Лекція розпочнеться о десятій годині.
  • Четверо чоловіків ловивли рибу.

Числівники за будовою

Прості

Складні

Складені

Мають один корень

Мають два і більше коренів

Складаються з двох та більше окремих слів

шість, вісім

тринадцять, тридцять

Сто двадцять вісім

Складні числівники пишемо разом, а складені - окремо.

НАПРИКЛАД: шістдесят; двісті два; тисяча сто вісім.