У розділі "Подвоєння та подовження приголосних" розглядаються правила українського правопису, наводяться приклади щодо зазначеної теми, винятки з правил.
Подовжені м’які приголосні |
|
|
Подовжуються м’які зубні і пом’якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними: а) в іменниках середнього роду на -я: життя, кохання, зізнання; б) в іменниках жіночого роду ІІІ відміни орудного ("ким?", "чим?") відмінка однини перед кінцевим -ю: піч - піччю, сіль — сіллю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю; але радість - радістю, ніжність - ніжністю; в) у словах Ілля, суддя, стаття, породілля, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню. У похідних словах подовження між двома голосними зберігається: насіння - насіннєвий, насіннєсховище; суддя — суддівський, суддівство. |
Якщо м’який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: століття - століть, Поділля — подільський. |
|
В іменниках ІУ відміни подовження немає: теля, гуся, щеня; |
|
|
Подовження не зберігається в словах: стаття — (багато) статей, постатейний, життя — житейський. |
|
|
Подовжується звук л в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти; |
|
Подвоєння букв |
|
|
Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на ту саму букву: возз'єднання, піддашшя, віконниця, піднісся; юннат. |
|
|
Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий): Вінниччина (вінницьк+ина), козаччина (козацьк+ина), Німеччина (німецьк+ина). |
Виняток — Галичина (походить від Галич). |
|
Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, лляний (і льняний), овва, ввесь і похідних. |
|
|
Подвоюється н між голосними в прикметниках на - ний, - ній, якщо ці прикметники утворені від іменників з основою на н: туман — туманний, стіна — стінний, вікно — віконний, осінь — осінній. |
Якщо ж твірна основа кінчається на інший звук, то н у прикметнику не подвоюється: буква — буквений, не ждати — нежданий. |
|
Подвоюється н у наголошених суфіксах - е́нн(ий), - а́нн(ий): а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, нескінченний, невблаганний, незрівнянний, недоторканний; б) у небагатьох прикметниках-старослов’янізмах: свяще́нний (звичайно: святий), огне́нний (звичайно: вогняний), благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний. |
В інших прикметниках (та дієприкметниках) у суфіксах - ен(ий), - ан(ий) буква н не подвоюється: шалений, скажений, навіжений, жаданий (вказують на звичайну міру якості), нескі́нчений, незрі́вняний, намальований, написаний, з’єднаний. |
|
У словах, похідних від прикметників, написання нн зберігається: туманний — туманно, туманність; нескінче́нний — нескінченно, нескінченність; письменний — письменник; віконний — віконниця; |
У похідних від прикметників словах написання одного н зберігається: шалений — шалено, шаленість. |
