У розділі "Подвоєння та подовження приголосних" розглядаються правила українського правопису, наводяться приклади щодо зазначеної теми, винятки з правил.

Подовжені м’які приголосні

Подовжуються м’які зубні і пом’якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними:

а) в іменниках середнього роду на -я: життя, кохання, зізнання; 

б) в іменниках жіночого роду ІІІ відміни орудного ("ким?", "чим?") відмінка однини перед кінцевим -ю: піч - піччю, сіль — сіллю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю; але радість - радістю, ніжність - ніжністю;

в) у словах Ілля, суддя, стаття, породілля, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

У похідних словах подовження між двома голосними зберігається: насіння - насіннєвий, насіннєсховище; суддя — суддівський, суддівство.

Якщо м’який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: століття - століть, Поділля — подільський.

В іменниках ІУ відміни подовження немає: теля, гуся, щеня;

Подовження не зберігається в словах: стаття — (багато) статей, постатейний, життя — житейський.

Подовжується звук л в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти;

  

Подвоєння букв

Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на ту саму букву: возз'єднання, піддашшя, віконниця, піднісся; юннат.

  

Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий): Вінниччина (вінницьк+ина), козаччина (козацьк+ина), Німеччина (німецьк+ина).

Виняток — Галичина (походить від Галич).

Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, лляний (і льняний), овва, ввесь і похідних.

  

Подвоюється н між голосними в прикметниках на - ний, - ній, якщо ці прикметники утворені від іменників з основою на н: туман — туманний, стіна — стінний, вікно — віконний, осінь — осінній.

Якщо ж твірна основа кінчається на інший звук, то н у прикметнику не подвоюється: буква — буквений, не ждати — нежданий.

Подвоюється н у наголошених суфіксах - е́нн(ий), - а́нн(ий):

а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, нескінченний, невблаганний, незрівнянний, недоторканний;

б) у небагатьох прикметниках-старослов’янізмах: свяще́нний (звичайно: святий), огне́нний (звичайно: вогняний), благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний.

В інших прикметниках (та дієприкметниках) у суфіксах - ен(ий), - ан(ий) буква н не подвоюється: шалений, скажений, навіжений, жаданий (вказують на звичайну міру якості), нескі́нчений, незрі́вняний, намальований, написаний, з’єднаний.

У словах, похідних від прикметників, написання нн зберігається: туманний — туманно, туманність; нескінче́нний — нескінченно, нескінченність; письменний — письменник; віконний — віконниця;

У похідних від прикметників словах написання одного н зберігається: шалений — шалено, шаленість.