Подвоєння букв в іншомовних словах

Увага! Написання подвоєних букв у власних іншомовних назвах треба кожного разу перевіряти за “Орфографічним словником” та різними довідниками.

У власних іншомовних назвах і похідних словах подвоєння букв зберігається, як вони пошиться в тих мовах, звідки їх узято: Андорра, андоррський, Марокко, марокканець, Голландія, голландський, Абіссінія, Ассірія, Брюссель, Бонн, Ніцца, Яффа, Дарданелли, Міссісіпі, Апенніни, Діккенс, Шиллер, Лонгфелло, Торрічеллі, Кассандра, Одіссей.

Нема подвоєння у власних назвах: Гавана, Касабланка, Бразилія, Мадагаскар та ін.

Винятки: тонна, манна, ванна, мадонна, бонна, вілла, булла, брутто, нетто, мотто, контрреволюція, ірраціональний, сюрреалізм. інновація, імміграція (але: еміграція, емігрант).

У загальних іншомовних назвах букви звичайно не подвоюються: колектив, каса, маса, група, сума, шосе, колона, алегорія, хобі, бароко, гуни, фін, інтермецо, беладона.

В деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається: Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Палладій, Еммануїл, Алла, Белла, Ізабелла, Стелла, Інна, Сусанна, Жанна, Маріанна, Емма, Віолетта, а також Іванна, Ганна.

В українізованих запозичених іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Інеса.

Апостроф у словах іншомовного походження

В іншомовних словах апостроф перед я, ю, є, ї ставиться не тільки після губних (б, п, в, м, ф) та р, а й після шиплячих та задньоротових (г, к, х, ж,ч, ш), якщо після них чується звук [й]: комп’ютер [-пйу-], Дансм’юр [-мйур], бар’єр [-рйер], миш’як [-шйа-], Руж’є [-жйе], Х’юстон [хйу-], Рейк’явік [-кйа-], Г’ята [гйа-].

Апостроф в іншомовних словах не ставиться перед я, ю, якщо ці букви позначають пом’якшення попереднього приголосного* (запозичення переважно з французької мови): бюро [б’у-], бязь [б’а-], пюре [п’у-], кювет [к’у-], рюкзак [р’у-], манікюр [-к’у-].

*Проте, відповідно до фонетичних законів нашої мови, у вимові в таких словах може виступати й звук [й]: [бйуро], [бйазˊ] і т.под. Цього не враховано в правописі.

Після кінцевого зубного приголосного в префіксах: ад’ю́нкт, ад’юта́нт, ін’є́кція, кон’ю́нктура, диз’ю́нкція.

Апостроф не пишеться перед йо: курйоз, серйозний.

Правопис і та и в основах іншомовних слів

У більшості випадків пишеться і, а саме:

а) на початку слова: історія, інерція;

б) у кінці незмінних слів: таксі, мерсі, попурі;

в) перед голосними та й: клієнт, радіо, чемпіон;

г) після букв, що не входять до "дев’ятки": вітамін, кіно;

ґ) у кінці слів перед я: конфесія, теорія, аудієнція, алергія.

В основах іншомовних загальних назв після дев’яти букв (“правило дев’ятки”) д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (”де ти з’їси цю чашу жиру”) перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: директор, інститут, позиція, таксист, цирк, чинара, шифер, режим, коридор.

Як виняток буква и пишеться після інших букв:

а) у давно запозичених словах: бинт, вимпел, графин, кипарис, кит, литаври, мигдаль, миля, скипидар, спирт, шпиталь, диякон, єпископ, християнин;

б) у словах, запозичених із східних мов: башкир, калмик, киргиз, кизил, кинджал, кисет, кишлак, кишмиш, ярлик.