Знак м'якшення ставиться

Знак м'якшення НЕ ставиться

У кінці слова м’якість зубних приголосних (д, т, з, с, ц, л, н “де ти з’їси ці лини”) завжди позначаємо м’яким знаком (за фонетичним принципом): молодь, мить, скрізь, звідкілясь, вітрець, жаль, осторонь.

Причому в дієсловах перед часткою -ся (-сь) м’який знак зберігається: будують — будуються, стань — станься і станьсь, піднось — підносься (але: піднісся, бо підніс).

Після букв, що позначають губні, піднебінні і задньоротові, м’який знак не ставиться: кров, сім, ідеш, повір, (багато) облич (хоч обличчя), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря); поставмо, насипмо, гіркий.

У середині слова м’якість приголосних д, т, з, с, ц, л, н позначається м’яким знаком лише перед твердими нешиплячими: їдьте, боротьба, призьба, товариський, козацький, ненька.

Причому м’який знак у таких словах завжди зберігається:

а) при відмінюванні: у боротьбі, у жменьці, неньці, товариські, козацькі; але: масці, бо маска; хатинці, бо хатинка;

б) в утворених від них присвійних прикметниках: неньчин, Таньчин. Зіньчин, Прісьчин; але: Маланчин, бо Маланка.

Перед постійно м’якими, пом’якшеними і шиплячими м’який знак не ставиться: свято, дзвякнути, сніг, велетенський (хоч велетень), кінський (хоч кінь), безбатченко (хоч батько), промінчик (хоч промінь).

a) М’який знак у цій позиції ставиться після букви л: гуцульський, Гуцульщина, стільчик.

б) Як виняток м’який знак у цій позиції ставиться у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, а також женьшень, Маньчжурія.

У складних числівниках у кінці першої частини, незважаючи на наступний твердий приголосний: шістсот, п’ятсот, шістнадцять; 

Після л перед буквами, що позначають м’які приголосні: стільці, пральня (але: голці, бо голка; рибалці, бо рибалка);

М’який знак перед -ськ(ий) ставимо лише після л: генеральський (генерал + ський), ковальський (коваль + ський).

Зубні приголосні перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м’яко: [ковалˊсˊкий], [панˊсˊкий], [к’інˊсˊкий], [волинˊсˊкий], але м’який знак не ставиться.

Після зубних приголосних у середині складу перед о: льон, дзьоб, дьоготь, тьохкання, сьогодні.

Після р м’який знак ставимо лише перед о та як виняток у псевдонімі Горький (хоч вимовляємо твердо: [горкий]): ларки (хоч ларьок), чотирма (хоч чотирьох).

  

В іншомовних словах м’яким знаком позначається м’якість зубних приголосних також перед й, я, ю, є, ї: батальйон, каньйон, монтаньяр, Ньютон, портьєра, рельєф.

Проте в українських іменах (хоч вони й іншомовного походження) відповідно до вимови м’який знак перед я не пишемо: Тетяна, Уляна, Наталя. Омелян, Касян, Севастян.